Глосарій курсу

Англійський сонет — змінений строфічний варіант класичного італійського сонета: три чотиривірші (катрени) і фінальний двовірш (куплет).

Балада — невеликий за розміром сюжетний поетичний твір, маленька поема. У Петрарки балада складається з трьох строф по вісім або десять рядків і чотирирядкової заключної напівстрофи.

Вічний образ — образ літературного героя, який переріс свою епоху, набув загальнолюдського значення та сприймається як символ певних рис характеру, зовнішності й поведінки. До вічних образів відносять Прометея, Дон Кіхота, Гамлета, Фауста та ін.

Вічний (традиційний, бродячий, мандрівний) сюжет — сюжет, який повторюється в різні часи в різних літературах

Гуманізм  епохи Відродження, Ренесансний гуманізм, також класичний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної  й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.

Гуманісти  -  на початку епохи Відродження  вчені,  які розшукували та видавали античні рукописи. Згодом так почали називати тих митців доби Відродження, які прославляли людину та ідеал земного щастя.)

Гумор — різновид комічного відображення смішного у життєвих явищах і людських характерах. Гумор не заперечує об'єкт висміювання і цим відрізняється від сатири, для якої характерне цілковите заперечення й різке висміювання зображуваного. Добродушний гумор піддає висміюванню здебільшого часткові недоліки загалом позитивних явищ, окремі смішні риси в характері людини.

Драма — твори, де зображено дію, яка відбувається в цей момент, саме тому вони призначені для постановки на сцені. В основу події покладено конфлікт, розв'язання якого представлено в діалогах і монологах дійових осіб. За формою драматичні твори бувають як прозові, так і віршовані.

Епітет — образне означення, влучна характеристика особи, предмета або явища, яка підкреслює їх суттєву ознаку, дає ідейно-емоційну оцінку: сонце золоте; ясні зорі; тихі води.

Есе - невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми

Епос — твори, де письменник в описово-розповідній формі зображує події, людей і їхні вчинки. Епічні твори здебільшого прозові за формою й обов'язково мають сюжет.

Ідея художнього твору — емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора.

Іронія — один із засобів створення комічного, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображуваного. Це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою.

Канцона — пісня на тему кохання, складається з п'яти—семи строф і заключної строфи — коди.

Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору і сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи в людині.

Лірика — твори, де автор зображує внутрішній світ ліричного героя, його почуття, переживання, думки, настрої. Зазвичай вони є віршованими і позбавленими сюжету.

Ліричний герой — особа, від імені якої ведеться лірична розповідь, із думками й почуттями якої ознайомлюється читач.

Літературна епоха (або літературна доба) — етап розвитку літератури, представників якого об'єднують погляди на світ і людину; на ми цтво та правила творчості; основні теми творчості. Тобто митців певної епохи об'єднує особливе образне бачення світу, загальний для митців художній метод.

Літературний напрям — спосіб створення мистецької реальності, що ґрунтується на певному неповторному розумінні світу й людини в ньому. Кожному літературному напрямові відповідає сукупність творів, які мають спільні, характерні риси.

Літературна течія — складова літературного напряму (тобто, напрям може складатися з течій). Літературна течія має конкретно-історичний характер, творчу історію, національні особливості.

Мадригал — невеликий (від двох до дванадцяти рядків) ліричний вірш на тему кохання.

Метафора - це перенесення назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними:ріка спогадів, вогонь почуттів, час біжить, сонце усміхається, ліс спить.

Оксиморон — літературно-поетичний прийом, що полягає в поєднанні протилежних за змістом понять: гіркий мед, крижана посмішка, холодне полум'я.

Сонет — ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямбу: двох чотиривіршів (із перехресним римуванням: абаб, абаб) та двох тривіршів (з усталеною схемою римування: вед, еед). Виник сонет в Італії.

Трагедія — драматичний твір, у якому порушуються складні моральні проблеми і розкриваються гострі, непримиренні конфлікти, розв'язання яких зазвичай призводить до загибелі дійових осіб.

Цикл — низка пов'язаних між собою явищ, які творять певну цілісність. У літературі це сукупність об'єднаних творів одного жанру.

Ямб — віршовий розмір, побудований на чергуванні короткого і довгого складів.